Что нам реально даст Европа (для тех кто не понимает плюсов)

Если Вы думаете, что суть вопроса лежит в деньгах ЕС и МВФ: то Вы сильно ошибаетесь. Всё намного глубже.(интересно, знает ли это наша украинская власть?) Те кто критикуют договор про ассоциацию с ЕС и другие Евроинтеграционные процессы в Украине, эта статья для вас.
Я не буду разбирать всякие призрачные и малоинтересные проекты интеграции в каких-то там сферах, затрону только то, что реально повлияет на обычного украинца.

Начну, пожалуй, с главного вопроса который поможет разобраться с позже: Чего от нас хочет Европа? Главное, что их реально интересует, это открытый и ненасыщенный рынок сбыта. Чтобы их заводы продолжали свой рост и клиентов стало больше.

Хорошо, я лично готов покупать итальянские спагетти практически по цене наших. (и это реально) А вы нет? Да, это грозит нашим производителям, но я вот никак не пойму как это они умудряются меньше платя персоналу, ближе доставляя,  и дешевле покупая сырьё, ставить цену на продукты питания почти такие же как в развитых странах западной Европы? Это такая маленькая ремарка чисто по продуктам (в разных областях ситуация разная, просьба не обобщать). Но тем не менее, никто не запрещает модернизироваться и двигаться, искать инветиции и бороться.

Теперь разберём что получит Украина:

Первое и самое главное. Европе, для осуществления своих планов, как никому нужна политическая и экономическая стабильность в Украине. Для этого они будут делать всё.

Во вторых, правильному рынку нужна хорошая и действующая законодательная база. То есть, они будут адаптировать Украину под европейское законодательство. К тому же будут контролировать его соблюдение. (тут и борьба с коррупцией и реформы милиции, судов и прокуратуры). То есть полный стартовый пакет для успешного государства.   И это логично. Никто не захочет вести бизнес в стране где непонятно как его вести и кто его защитит. В результате и для простых жителей пропадёт беззаконие.

В третьих, поднятие платёжеспособности населения. Тут всё просто, чтобы кто-то продукцию покупал, надо чтобы было за что её покупать.  Этот аспект, будет касаться социальной политики государства. Повышение зарплат и других выплат просто необходимо, и этого будут требовать и советовать как этого достичь. А нам что это плохо?

В четвёртых, безвизовый режим сильно упростит жизнь бизнесменам. Опять же сначала надо ужесточить законодательство Украины в области миграции. (Нам гражданам Украины это тоже хорошо).

Ну и конечно свободный доступ для производителей в самый большой рынок в мире. (Есть куда расти )

Вот и выходит, что вовсе не деньги нам нужны. А палка, которая заставит сделать хороший бизнес климат и порядок на действительно взаимовыгодных условиях. Как показало 20 с лишним лет независимости, сами мы пока не можем. Что ж, опыт с Польшей у них есть, поляки довольны. Попробуем и мы...

Бажаєш жити в Європейській Україні? Працюй.

В мережі будь хто з нас бачив заклики на зразок: "Хочеш жити в Європі, поводь себе по Європейськи". В основному, це стосується викидання сміття в урну, поводження в громадських місцях, та загального рівня культури. Але не тільки в цьому полягає різниця між більшістю українців та європейців. Я хочу зачепити момент який, на мою думку, здатен внести вагомий внесок в розвиток держави та населення. Про відношення до роботи та принцип вкладу кожного в боротьбу з корупцією.

Одна з наших багатьох проблем полягає в відсутності зацікавленості в покращенні власних досягнень та полегшенні собі роботи. Всі наділені мозком. Так користуйтесь ним. Виконуючи свої прями обов'язки думайте про те, як покращити результат. Якщо ти працюєш на автомийці, задумайся над тим як помити швидше, витратити менше води, заощадити електроенергію тощо. Так, тобі за це не платять. Але, твій начальник отримає більший прибуток та сплатить більше податків, за які зроблять кращі дороги.

Подібним до автомийника чином будь хто з нас, незалежно від статусу та освіти, може покращити ситуацію в країні. Не соромтесь радитись з начальством, питати й пропонувати. А головне- думати.

 А начальники, не лініться вислуховувати, аналізувати, підтримувати та заохочувати  підлеглих в їх ініціативах. Той хто миє машини роками, розбирається в цьому краще ніж директор автомийки.

От завтра почніть працювати та жити так, та й не помітите як покращиться ситуація в країні.

 І не треба кричати: Все рівно корупція, нічого в державний бюджет не дійде, а якщо дійде то розворують. Кожен з нас до цього причетний. Тому що мовчимо. Не за це Майдан стояв.

Боріться з корупцією (рецепти на кожному другому сайті, тому не буду вдаватись в деталі). Тільки одна доволі нестандартна порада. На своє підприємство звісно ні хто доносити податковій не буде. Воно ж зарплати платить. Доносьте на конкурентів. Не соромтесь. Це не соромно, ви ж для себе. Та це й називається здоровою конкуренцією. Шукайте за що докопатись. Якщо кожен буде робити так, то корупція в приватному секторі та підприємства в тіні зникнуть миттєво. Бо страшно стане.

Отже, думайте головою на роботі, та борітеся, і я впевнений, що поборете.

Чому так живем?

Часто виникає питання у українців, в чому проблема? Чому громадяни країни багатої на різноманітні корисні копалини, шаленим потенціалом та працьовитим населенням є найбіднішими в Європпі. Загалом, все завжди валиться на владу (вона звісно теж частково винна). Але нажаль, дивлячись на європейські реалії, я розумію, що потрібно все ж таки дивитись під іншим кутом. Зарплату більшості платять приватні підприємства. Це факт. Чому платять так мало, ось питання яке необхідно поставити.

Наведу простий приклад. Різниці в доходах власників європейських та українських підприємств  немає. Часто наші при такому самому "обороті" заробляють "чистими" набагато більше. Скажімо звичайний європейський підприємець заробляє в місяць 2,5-3 тисячі євро в місяць (це нормальний показник), вийдіть на вулицю, та подивіться на будинки та автомобілі наших підприємців. Заробляють точно не менше. Далі порівняємо найманих працівників. Мінімальна заробітня плата у Франції на повний робочий час (36 годин на тиждень) сягає трошки більше 1200 євро на місяць. А тепер загляніть в свій гаманець. Сумно стало? Отож. І наперед зазначу, що ціни не так вже сильно й відрізняються.(хіба що нерухомість дійсно дорга).

От вам і кількість мільйонерів та мільярдерів олігархів. Ніхто не хоче ділитись з трудящими. А держава? Держава мовчить. Тому що якщо піднімуть зарплати приватному сектору, прийдеться піднімати й державному(підприємства застарілі або дотаційні, велика кількість лікарів, вчителів, держслужбовців) . Надходження від податків (які теж не такі як мали би бути в ідеалі) невеликі. Отже грошей нема.  А якщо додати корупцію, та підприємства в тіні то взагалі біда.

Що робити? Моя думка така:

 Розробляти механізм прив'язки рівня зарплат до рівня росту підприємства. Тобто, якщо фірма розвивається то піднімаються й зарплати. Ще й мотивація працівникам. Для боротьби з компенсацією за рахунок цін ввести жорсткий контроль з боку антимонопольного комітету (дозволити здоровій ринковій конкуренції робити свою справу). До цього ж додаємо боротьбу з корупцією та державне стимулювання.

Звісно я опустив дуже багато моментів. Писав тільки з метою описати загальну концепцію. Враховувати треба дуже велику кількість факторів. Але для цього в нас й сидять при владі.

Донбасс подумай!!!

Хотел бы посвятить статейку наболевшему вопросу ситуации на Донбассе. (Пишу на русском с целью заставить задуматься русских про правдивость своих СМИ по поводу поддержки населения, извините за ошибки это не родной мне язык). Сам я студент во Франции и очень много общаюсь с выходцами из восточных регионов Украины и России. Эта статья ни в коем случае не служит для разжигания межнациональной вражды, я призываю к логике и здравому рассудку.

Так вот, вопрос в наших частых разговорах звучит жёстко: Кто хочет присоединения к России? Постараюсь разобрать наиболее активные и здравомыслящие, на мой субъективный взгляд, категории населения.

Во первых, самые близкие ко мне: студенты. Позиция в целом звучит так, вот станем мы субъектом Российской Федерации, что с нами будет? Что ждёт наши вузы? А какой диплом мы получим? И будет ли этот диплом хоть где-то восприниматься серьезно. Вариантов уйма. Я большую часть проучился в Украинском ВУЗе, и получу Русский диплом или вообще ничего не получу потому что ВУЗ то Россией не аккредитован? Да и специальность в России вообще такая существует? К тому же я рассчитывал на Украинский рынок труда, когда поступал (а разница в структуре достаточно ощутимая). Самый болезненный вопрос: А стипендия? Госзаказ то явно не русский… 

Вот и выходит, что студенту Россия точно не нужна. Зачем проблемы?

Едем дальше: 

Малый и средний (да и большой туда же) бизнес. Представьте себе всё заново. Новая налоговая (со всем вытекающим геморроем по поводу документов), Сан. Эпидем. станция, пожарная, и т.д. 

+ цены поднимать чтоб зарплаты больше платить (по российским нормам). А вообще мой товар (услуги) есть смысл продавать, производить и т.д. при таком раскладе? Вопрос. А конкуренты новые? Они то с России точно понаедут, а они уже знают, что тут к чему. И что мне светит??? Грустно то, что и рабочие места в воздухе зависнут.

Следующие на очереди шахтёры, металлурги и другой пролетариат дотационныхи недотационных компаний. Тут вопрос очевиден, я с роботы вылечу? И ответа вы не найдёте. Те же работники Ахметова (к примеру). Не понятно, что с шефом и его бизнесом власть новая захочет сделать. 

И подобный анализ можно продолжать. Я нарочно откинул все идеологические, «братские» и другие доводы. Думаем сугубо головой. 

Выгодные подобные перестановки только пенсионерам да безработным. Соответственно неактивным, кто хочет выехать на более высокой социальной помощи. То есть на халяву.

Помните, государство это далеко не всё. Климат в регионе создаёт сам регион. Думайте про то место где вам жить.

Спасибо за внимание. Жду общения на эту тему. Может я не прав в чём то.